Люди держави — хто вони?

Кожен державний службовець, службовець органів місцевого самоврядування та ще ціла низка категорій осіб мають щорічно подавати декларації. Це чи не єдине достовірне джерело інформації про кількісний склад та розподіл «людей держави» в Україні.

Мета проєкту: на основі аналізу відкритих даних про подані декларації зрозуміти кількісний та якісний склад державних службовців, службовців органів місцевого самоврядування та правоохоронців, їх гендерний та регіональний розподіл.

В умовах війни на державних службовців покладається додаткова робота та відповідальність, адже багато рішень треба ухвалювати в «ручному режимі». Відбуваються реформи, і «люди держави» мають адекватно та вчасно реагувати на виклики.

За заявами голови Національного агентства з питань державної служби, в Україні катастрофічно бракує фахівців. А за даними Мінфіну, лише в державних органах, місцевих адміністраціях та судовій системі майже 50 тисяч вакансій, не рахуючи тих, що є в органах місцевого самоврядування.

Якісне оприлюднення публічної інформації у формі відкритих даних дозволяє ухвалювати оптимальні рішення, засновані на об’єктивних фактах та аналізі тенденцій. Відкриті дані не лише роблять процеси прозорими для громадськості, а й надають можливість фахівцям вивчати їх усебічно.

Міністерство цифрової трансформації дбає про якість оприлюднення відкритих даних і підтримує їхнє практичне використання для досліджень. Проєкт підготовлений виданням Texty.org.ua у партнерстві з Міністерством цифрової трансформації та Національним агентством з питань запобігання корупції за сприяння проєкту «Підтримка цифрової трансформації», що фінансується USAID і UK Dev. Партнер проєкту – Фонд Східна Європа.

Створення цієї публікації стало можливим завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст є виключною відповідальністю ГО «Агенція журналістики даних» (видання Texty.org.ua) та не обов’язково відображає погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів.

Ця публікація створена за фінансової підтримки Програми допомоги з міжнародного розвитку від Уряду Великої Британії. Однак висловлені погляди не обов’язково відображають офіційну політику Уряду Великої Британії.

Наприкінці травня 2024 року реєстр декларацій містив понад 8,8 мільйона документів, станом на дату публікації: зокрема, «щорічні», «перед звільненням», «після звільнення», «кандидата на посаду» — та їх виправлені версії.

Під час дії воєнного стану декларації можуть вилучати з відкритого доступу, щоб захистити інформацію про самих декларантів та членів їхніх сімей. Таким чином, вилучаються не тільки декларації за час дії воєнного стану, але і за попередні періоди.

НАЗК розробило Порядок, який визначає, декларації яких саме категорій декларантів можуть вилучати з реєстру. Передусім це повʼязано з особистою безпекою цих людей, а саме: військовослужбовців та поліціянтів, які залучені до бойових дій; осіб, які займаються розвідувальною та контррозвідувальною діяльністю; декларантів, які перебувають у зоні бойових дій, на тимчасово окупованих територіях, члени сімей цих категорій. З повним переліком можна ознайомитись у Порядку.

Як запроваджувалось обов'язкове декларування?

Декларування майна та фінансів державних службовців розпочалось у Європі та Сполучених Штатах ще в 1970-х роках. При цьому перший закон про протидію корупції у Великій Британії взагалі датується 1889 роком. Радянський Союз, звичайно, не запроваджував таких практик. Тож уперше вимога обов'язкового декларування майна українських державних службовців була внесена до «старого» Закону України «Про державну службу», ухваленого 1993 року. До 2012 року закон прямо вказував, що декларації мають подавати державні службовці 3–7 категорій (за старою класифікацією), тобто керівники структурних підрозділів та спеціалісти, фахівці різних рівнів.

Декларації, відповідно до закону, треба було подавати в паперовій формі та публікувати на сайті органу, у якому працював або влаштовувався декларант, а якщо такого вебресурсу не було (що в 1990-х та на початку 2000-х було звичайним) — то оприлюднювати в газетах. Документи зберігали у відділах кадрів державних органів, а перевіряти їх мала тільки податкова.

Звичайно, така система була неефективною та не дозволяла ні масового дослідження статків державних службовців, ні ефективного перевіряння декларації. Проте впровадження норми про обовʼязкове декларування відповідало європейським та світовим трендам.

Після Революції гідності громадськість вимагала прозорості органів влади та державних службовців. Уже в грудні 2014 року громадська організація «Канцелярська сотня» заснувала проєкт «Декларації», який оцифровував скановані копії паперових декларацій державних службовців. Протягом року було опрацьовано понад 19 тисяч документів, що створило основу для Реєстру. Крім того, проєкт став найбільшим сховищем декларацій державних службовців за 2010–2016 роки. Проте публічний доступ до сайту declarations.com.ua закрили на початку повномасштабного вторгнення, і наразі він не працює. Детальніше про проєкт можна почитати за покликанням.

Загальнообов'язкове електронне декларування статків всіх державних службовців, службовців органів місцевого самоврядування та інших категорій осіб було безпрецедентним кроком. Такої практики на той час не було в жодній країні світу. Також новацією було те, що ці дані оприлюднювали не тільки для вебперегляду окремих декларацій, але й у машиночитаній формі.

Запуск системи подання електронних декларацій супроводжувався багатьма викликами та перепонами: повернення Закону до Верховної Ради президентом України й проблеми з отриманням підтверджень щодо комплексного захисту інформації в системі (КСЗІ). На цьому неодноразово наголошували представники громадянського суспільства, зокрема Реанімаційного пакету реформ та Transparency International Україна. Таки було зірвано строки надання сертифіката відповідності КСЗІ. Систему запустили 15 серпня 2016 року, проте її промислова експлуатація стала можливою тільки через 2 тижні — уже після отримання сертифіката відповідності.

В електронній декларації більше розділів, ніж у паперовій: 16 проти шести. До тих, що були в паперовій (доходи, нерухоме майно, транспортні засоби, видатки тощо), додались нові, зокрема, про об’єкти незавершеного будівництва, нематеріальні активи, бенефіціарну власність юридичних осіб та майно, членство в громадських об’єднаннях та їхніх органах, роботу за сумісництвом.

У вересні 2016-го перші декларації за минулий рік мали подати державні службовці, які обіймають особливо відповідальні посади, — топчиновники. А це майже 120 тисяч документів.

Уже з 2017 року (за результатами 2016-го) електронне декларування стало обовʼязковим для всіх державних службовців та працівників органів місцевого самоврядування.

Проте перші роки електронного декларування не дали очікуваних результатів. Декларації чиновників перевіряли вручну, законодавство суттєво обмежувало можливість з’ясувати правильність інформації й не дозволяло перевіряти майно, «яке має бути задеклароване», а лише те, що задеклароване. До 2019 року в НАЗК навіть не було доступу до всіх реєстрів, потрібних для визначення правдивості поданих службовцями даних.

Автоматизована система перевірки електронних декларацій також запрацювала тільки у вересні 2018 року.

Проблеми з перевірками тривали протягом 2019–2021 років. У 2020 році Конституційний суд України ухвалив рішення, яким скасував кримінальну відповідальність за свідомо неправдиве декларування або умисне неподання декларації, визнав неконституційними повноваження НАЗК з їх контролю та перевірки, відкритого цілодобового доступу до реєстру, проведення моніторингу способу життя.

Суд позбавив НАЗК багатьох прав, зокрема мати доступ до реєстрів, складати протоколи про адміністративні правопорушення, вносити приписи про порушення вимог антикорупційного законодавства, проводити «антикорупційні» перевірки в державних органах (зокрема, щодо захисту викривачів), звертатися до суду з позовами (заявами) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів тощо.

У звʼязку з повномасштабним російським вторгненням подання декларацій державних службовців також було призупинено в 2022 та 2023 році.

3 березня 2022 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про захист інтересів суб’єктів податкової звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни», відповідно до якого НАЗК видало роз'яснення щодо відтермінування подання декларацій на час дії воєнного стану.

Проте завдяки тиску експертного середовища, антикорупційних ініціатив, громадських організацій та громадян декларування відновили. Про потребу цього говорили і наші міжнародні партнери: Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, країни G7 та Європейського Союзу.

Відновлення обов'язкового електронного декларування стало умовою для отримання Україною 15,6 мільярдів доларів. Це найбільший в історії світу транш для країни, яка перебуває у стані війни високої інтенсивності. На поверненні до декларування наголошував й Олівер Варгеї, Єврокомісар з питань сусідства та розширення Європейського Союзу.

Так, петиція до президента України щодо ветування законопроєкту №9534, який містив норму про відтермінування публічного доступу до реєстру декларацій, набрала 83 тисячі голосів та була підтримана очільником держави.

Президент України підписав закон, який відновлює декларування, — і він набрав чинності 12 жовтня 2023 року.

Щорічні декларації за 2021 та 2022 роки мали бути подані до 31 січня 2024 року, декларації за 2023 рік — із 1 січня до 31 березня 2024 року.

Так, обов’язок подання декларацій відтерміновано для:

військовослужбовців Держспецзв’язку, Держприкордонслужби, Управління державної охорони України, ЗСУ, інших військових формувань;
поліціянтів поліції особливого призначення, залучених до ведення бойових дій;
осіб, які для здійснення службових повноважень на постійній основі перебувають на територіях, на яких ведуться активні бойові дії;
осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях;
осіб, які направлені до інших держав для участі в міжнародних операціях із підтримання миру і безпеки у складі національних контингентів або національного персоналу;
осіб, які є полоненими чи інтернованими;
осіб, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних із виконанням обов’язків військової служби чи інших службових повноважень перебувають на стаціонарному лікуванні, у відпустці для лікування та/або реабілітації.
Відтермінування подання декларацій також стосується членів сімей зазначених осіб.

Розʼяснення НАЗК.

З часу свого створення — 8 років тому — система електронного декларування ніколи не працювала наповну: документи перевіряли вручну, автоматизовані способи зазнавали критики громадськості, Конституційний суд України переривав перевіряння документів, декларування зупинялось на початку повномасштабного вторгнення. Проте найважливішими перевагами системи є можливість як оприлюднювати дані реєстру, так і подавати їх у зручному для перегляду форматі (через вебоглядач).

Реєстр декларацій державних службовців став джерелом для антикорупційних досліджень в Україні та підсилив майже кожне із них.

Проте в Законі є винятки. Подати свої декларації за 2021, 2022 та 2023 роки до 31 березня 2024-го мають ті декларанти-військовослужбовці:

Так, обов’язок подання декларацій відтерміновано для:

які проходять військову службу на посадах міністрів, заступників міністрів, керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади та їх заступників, на інших посадах в апаратах міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів системи правосуддя або які відряджені на такі посади;
які входять до складу військово-лікарських комісій (ВЛК), лікарсько-льотних комісій (ЛЛК) або відряджені до них (проте пізніше частково було скасовано)";
які проходять службу у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) або відряджені до них (крім осіб рядового складу підрозділів охорони відповідних центрів);
які здійснюють (беруть участь у здійсненні) підготовку, організацію, проведення закупівель товарів, робіт та послуг відповідно до Закону України «Про оборонні закупівлі», Закону України «Про публічні закупівлі» або інших актів законодавства у сфері публічних (оборонних) закупівель, укладення договорів (контрактів), контроль за якістю товарів, робіт та послуг оборонного призначення.

Розʼяснення НАЗК.

Кількість державних службовців

Графік показує кількість щорічних декларацій за роком декларування (тобто рік на графіку — це рік, ЗА який подана декларація, а не рік, у який вона подана).

Державні службовці — посадові особи державної служби, відповідно до Закону України «Про державну службу».

Службовці органів місцевого самоврядування — посадові особи органів місцевого самоврядування, відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Посадова особа юридичної особи публічного права — голова та член наглядової ради, ради директорів, виконавчого органу, керівник, заступник керівника, головний бухгалтер, юридичної особи публічного права

Політична посада — декларанти, які обираються та звільняються в особливому порядку, несуть публічну відповідальність за свою діяльність та не належать до державних службовців.

Дипломатична посада — до цієї категорії належать посади послів, консулів та представників при міжнародних організаціях, а також дипломатичні радники.

«Не застосовується» — усі інші декларанти, якщо вони не належать до попередніх категорій.

Стаття 3 Закону України «Про запобігання корупції»

Динаміка подання декларацій (рік декларування) за категорією посади декларанта

Зверніть увагу: вісь Y має логаріфмічну шкалу — 100, 1000, 10000 тощо.
Це потрібно, щоб краще бачити й порівнювати великі та маленькі числа водночас.

Міністерство фінансів України запустило дашборд, на якому відображає кількість державних службовців в Україні. За твердженнями відомства, станом на 1 січня 2024 року в Україні працює близько 169 тисяч державних службовців (категорії А — найвище керівництво, Б — керівники в регіонах та середня ланка на центральному рівні, В — виконавці: спеціалісти, фахівці), що принципово збігається з кількістю поданих щорічних декларацій (їх подано більше на 8 тисяч). Рівень показників відповідає очікуванням.

У 2017-му за попередній рік було подано найбільшу кількість декларацій. Однак із часом кількість тих, хто має подавати декларації (це переважно державні службовці, службовці органів місцевого самоврядування та правоохоронці), стала зменшуватись. Активна фаза скорочення кількості декларантів серед державних службовців та службовців ОМС спостерігається після 2019 року. Кількість декларацій, поданих від них, зменшилась із 433 тисяч за 2019 рік до 350 за 2020-й — останні довоєнні роки.

Однак зменшення кількості поданих декларацій повʼязано з обʼєктивними чинниками: службовцям, державним і ОМС, дозволено не подавати декларацій за 2021–2023 роки, якщо вони перебувають на окупованих чи охоплених бойовими діями територіях.

Під час повномасштабного вторгнення (з огляду на кількість декларацій) ситуація трохи покращилась: за 2023 рік декларацій було подано більше, ніж за 2022-й і навіть 2021-й.

керівника Апарату Верховної Ради України та його заступників;
керівника апарату (секретаріату) постійно діючого допоміжного органу, утвореного Президентом України;
Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств;
керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників;
керівників апаратів Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів та їх заступників, керівників секретаріатів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та їх заступників, Голови Державної судової адміністрації України та його заступників;
керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, та їх заступників;

керівників та заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення;
керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення;
керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів;

інші посади державної служби, не віднесені до категорій «А» і «Б».

Посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови.

Посади Сімферопольського міського голови, міських (міст — обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови — секретаря Київської міської ради.

Посади перших заступників та заступників міських голів (міст — обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст — обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст — обласних центрів), голів районних, районних у містах рад; керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад.

Посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад.

Посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост.

Посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.

Посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.

Динаміка подання декларацій (за часом подання)

Аналіз динаміки демонструє, що декларації службовці починають подавати з самого початку декларування 1 січня року, який йде за роком декларування. Проте чим ближче до дедлайну, тим більше вони подають декларацій щоденно.

Проте щорічні декларації продовжили подавати і в березні 2022 року (68 тисяч), і, попри відтермінування декларування, протягом 2022 та 2023 років. Повторний пік, звичайно, припав на січень 2024 року.

Регіональний розподіл

Загальна кількість поданих з 2016 року щорічних декларацій за регіонами

На графіку відображена загальна кількість поданих від регіону декларацій, починаючи із 2016 року.

Найбільша кількість державних службовців та службовців ОМС — у Києві (варто звернути увагу, що частина декларацій з реєстру вилучена, що було зазначено вище). Кількість державних службовців прямо зіставна з кількістю населення регіону та напряму корелює з його економічним розвитком.

Гендерна рівність

Загалом державна служба — гендерно інклюзивна, але це лише на перший погляд.

Розподіл поданих із 2016 року декларацій за статтю декларанта

Стать

Розподіл рівний, розбіжності — в межах похибки.

У межах регіонів ми також не бачимо суттєвої гендерної дискримінації.

Регіональний розподіл поданих з 2016 року декларацій за ознакою статі декларантів

Стать

Проте розбіжності в гендерному складі державних службовців помітні, якщо детальніше дослідити посади декларантів.

Топпосади служби, державної та в органах місцевого самоврядування, посідають переважно чоловіки.

Стать

На графіку відображений розподіл поданих з 2016 року декларацій за ознакою гендеру декларанта, у відсотках до відповідної категорії посад державної служби.

Можна помітити, наскільки чоловіки переважають на вищих посадах державної служби: посади категорії А — керівники державних органів та його заступники, категорія Б — керівники та заступники керівників самостійних структурних підрозділів державного органу, В — спеціалісти державних органів усіх рівнів.

Динаміка зміни розподілу держслужбовців в розрізі статі

Якщо порівнювати гендерний баланс серед державних службовців різних категорій у динаміці, ми побачимо, що кількість декларацій, поданих від чоловіків на посадах Б та В, почала зменшуватись із 2021-го. Це рік, за який декларації подавали переважно вже після відновлення декларування (січень 2024 року). А от кількість декларацій у категорії А лишається переважно стабільною.

В органах місцевого самоврядування ситуація більш рівномірна, але варто розуміти її специфіку.

До першої категорії посад належать голови обласних рад, київський міський голова та міський голова міста Севастополя.

До другої — голови обласних центрів, заступники голів обласних рад та севастопольського та київського міських голів.

Тобто обидві посади є політичними.

Отже, згідно з представленням обох статей на посадах, ситуація більш збалансована, хоча відповідно до реєстру поданих декларацій — переважають жінки. Співвідношення між ними та чоловіками становить тут 60/40.

Розподіл службовців ОМС за статтю

Стать

На графіку відображений розподіл поданих з 2016 року декларацій за ознакою гендеру декларанта, у відсотках до відповідної категорії посад органів місцевого самоврядування.

А от посади середньої ланки 3 та 4 категорії залишаються за чоловіками. Цей розподіл притаманний для всіх регіонів, якихось суттєвих особливостей під час аналізу не помічено.

Динаміка зміни розподілу службовців ОМС в розрізі статі

У динаміці кількість чоловіків на посадах служби в ОМС лишається переважно стабільною — значних відхилень немає, проте поступово зменшується кількість декларацій, поданих від чоловіків на посадах сьомої та шостої категорій. А от на посадах другої категорії несуттєво збільшується. Проте динаміка не демонструє значних змін.

Звільнення з державної служби

Субʼєкти декларування не можуть «просто» звільнитися з посади. Для цього потрібно подати дві декларації. Одну — перед самим звільненням, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності.

Проте цей строк змінювався. Так, у 2016—2018 роках йшлося про останній робочий день, пізніше період подання продовжили до 10 днів, а згодом — до 20. А 2023 року після внесених змін декларацію при звільненні можна подавати протягом 30 днів.

Друга декларація — після звільнення, за останній робочий рік. Її подають на загальних засадах щорічної, тобто з 1 січня до 1 квітня року, наступного за звітним. Ми орієнтувались на декларації «перед звільненням», щоб зрозуміти, коли саме залишають посаду декларанти. Для цього визначали останню дату декларування як останню дату роботи декларанта.

Динаміка звільнення декларантів

Зверніть увагу: вісь Y має логаріфмічну шкалу — 1, 10, 100, 1000 тощо.
Це потрібно, щоб краще бачити й порівнювати великі та маленькі числа водночас.

На графіку відображена динамка звільнення державних службовців на основі декларацій поданих «при звільненні». У декларації є позначка про дату останнього дня декларування — тобто останнього дня роботи декларанта.

Графік представлений за критерієм статі декларанта.

Пік звільнень декларантів припав на листопад грудень 2020 року — понад 30 тисяч декларацій «перед звільненням». Переважна більшість декларантів — виборні особи: депутати місцевих рад, старости тощо. Статистика поданих на звільнення декларацій за цей період близька до середньомісячної норми для державних службовців. А от в органах місцевого самоврядування відбулись пертурбації.

Услід за депутатами, міськими головами та старостами звільнялися також працівники органів місцевого самоврядування. Можливо, хтось із колишніх депутатів забирав «своїх людей», або самі посадовці були незгодні із новообраними кандидатами. Причини цього визначити важко, бо декларанти часто вносили дані некоректно. Проте можна навести просту статистику: із 50 тисяч декларацій «перед звільненням» 32 тисячі подали депутати різних рівнів, понад 2 тисячі — старости, майже 6 тисяч — голови різних рівнів (сільських, міських, селищних).

Також на графіку є другий сплеск звільнень, у лютому — березні 2021 року. У цей час під звільнення потрапляли вже посадові особи.

Загалом з жовтня 2020 до квітня 2021 року подано майже 20 тисяч декларацій «перед звільненням» від спеціалістів різних рівнів, 10 тисяч — від начальників різних рівнів, понад 4 тисячі — від директорів.

На початку повномасштабного вторгнення кількість звільнень значно зменшилась і була стабільно низькою до початку 2023 року. Це, ймовірно, повʼязано із тим, що декларанти побоювалися втратити стабільну роботу в часи невизначеності та можливість бронювання, перебуваючи на державній службі.

Цікаво, що від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну кількість службовиць, які подавали декларації перед звільненням, була стабільно вищою. Це може свідчить про те, що ці жінки виїхали за кордон: поки в них була можливість, працювали віддалено, але згодом все одно мали звільнитись.

Кандидати на державну службу

Динаміка подачі декларацій

На графіку відображена динаміка подання декларацій кандидатів на посади державної служби, органів місцевого самоврядування та інших категорій декларантів.

Як правило, така декларація подається після визначення особи переможцем конкурсу, до дня призначення або обрання особи на посаду.

На графіку відображені дати подання таких декларацій, тобто це не точні дати вступу на посаду, але відображають загальну динаміку за місяцями.

Ми також проаналізували декларації «кандидатів на посаду». Варто сказати, що в них не спостерігається значної різниці в гендерному розподілі.

Проте цікавим є значне зменшення популярності державної служби — кількість кандидатів після 2020 року значно зменшилась.

Проте з декларуванням виникають складнощі, бо законодавство динамічно змінюється, а заразом і вимоги. До 2021 року були періоди, коли кандидати на посаду мали подавати декларації для кожної вакансії, на яку претендували, потім — тільки одну. Проте її не подають ті, хто вже подав щорічну за аналогічний період. Іншими словами, декларанти, які подали щорічну декларацію, влаштовуючись на роботу, декларацію кандидата можуть не подавати. Це треба враховувати під час аналізу графіку.

За заявами голови Національного агентства з питань державної служби в Україні, катастрофічно бракує фахівців. А за даними Мінфіну, лише в державних органах, місцевих державних адміністраціях та судовій системі майже 50 тисяч вакансій, не рахуючи тих, що є в органах місцевого самоврядування.

Порівнюючи дані про щорічні декларації, які демонструють зменшення загальної кількості державних службовців, динаміку подачі декларацій при звільненні та кандидатів на посаду, можна припустити, що ситуація буде тільки погіршуватись. Адже кількість посадових осіб впливає на спроможність та ефективність упровадження рішень, які ухвалюються в державі.

Ми спостерігаємо збільшення кількості декларацій кандидатів на посаду, поданих на початку 2024 року, та кількості щорічних декларацій, перевищує кількість декларацій у 2022 та 2021 роках.

Не завжди «роздуті» штатні розписи свідчать про ефективність роботи державних органів та органів місцевого самоврядування, однак поки що держава потребує значної кількості робочих рук. Цифровізація та автоматизація процесів, упровадження нових інструментів, навчання компʼютерній грамотності службовців може змінити підходи, коли для виконання своїх функцій органам не потрібно буде стільки людей.

Висновки

Реєстр декларацій — цінне якісне джерело для аналізу кількісного та якісного складу державних службовців. Мінфін заявляє про суттєвий дефіцит кадрів, що підтверджується і декларуванням: кандидатів не надто багато. Проте є й позитивні тенденції.

Хоча в Україні існує гендерна нерівність у розподілі посад державної служби та органів місцевого самоврядування, сам склад декларантів інклюзивний (звісно, з більшою кількістю чоловіків у правоохоронних структурах). Проте не спостерігається значних відхилень від тренду і в розрізі регіонів.

Кількість декларантів у розподілі за регіонами корелює з кількістю населення в них та економічним потенціалом: найбільше декларантів у Києві, а також Київській, Дніпропетровській, Харківській, Дніпропетровській та Львівській областях.

Можна припустити, що декларанти переважно дисципліновані й не затягують подання на останній момент, хоча частина щорічних електронних декларацій надходить після дедлайну.

Реєстр дає можливість оцінити масштаби втраченого людського потенціалу на державній службі та вплив виборів на структуру державних службовців та службовців ОМС. Так, вибори президента України у 2019 році викликали сплеск подання декларації «перед звільненням» (їхня кількість виросла майже вдвічі), але справжнім бумом стали позачергові місцеві вибори 2020 року. Тоді декларації «перед звільненням» подавали не тільки виборні особи, які йшли зі своїх посад (міські та сільські голови, депутати, старости), але й працівники середньої та керівної ланок. Можна припустити, що це пов'язано зі зміною влади на вищому рівні та переформатуванням державних органів. За час повномасштабного вторгнення з 22 лютого 2022 року звільнилось стільки ж державних службовців, як і за 2021 рік — близько 78 тисяч. Жінок звільняється на третину більше, ніж чоловіків.